Історія маленької Марії

Історія маленької Марії
Мельник М.О., психолог КМВ ВБО
"Всеукраїнська мераж ЛЖВ",
вересень 2011 р.
Батьки Марії звернулися до психолога організації зі скаргами на постійні істерики дитини, плач у відповідь на будь-яке підвищення голосу в приміщенні, нічні жахи та дитячі страхіття.

Протягом кількох діагностичних занять психолог виявив, що у більшості випадків відчуття страху та тривоги у дитини виникають коли вона бачить як сваряться мама з татом чи мама з бабусею. Окрім цього, у поведінкових реакціях дитини, звичайно, мав місце маніпулятивний компонент. Дівчина швидко зрозуміла – якщо постійно плакати, батьки, особливо мама, приділяють їй більше уваги. Також була виявлена конкуренція за батьківську увагу з новонародженим братиком.

Основна робота яка проводилася з дитиною була направлена на пропрацювання внутрішніх страхів та налагодження позитивних відносин з батьками. Багато разів психолог разом з дитиною промальовувала сцену суперечок між бабусею та матір’. Дівчинка розповідала, що відчуває та робить в цій ситуації. Трохи пізніше, писхолог разом з Марією вигадали та намалювали чарівну фею, яка мала захищати дівчинку в страшних для неї ситуаціях. В подальшому цей уявний друг став активізатором внутрішніх ресурсів дитини і дозволив їй краще адаптуватися в стресових ситуаціях.
Окрім того, сильний терапевтичний ефект мали фантазування та малюнки про улюблену кішку Марії, яку забрали з дому після народження маленького братика. Історії про те, як кішці живеться в селі і з ким вона там товаришує допомогли зняти тривогу та сум за улюбленим другом.
Також, майже на кожному занятті, дівчинка вчилася голосно розмовляти. Спочатку вона багато соромилася і боялася, проте пізніше із задоволенням голосно читала улюблені віршики, співала пісні. Це допомогло їй перестати боятися голосних звуків, сприймати їх як веселощі, а не як загрозу.

Поступово, за свідченням батьків істерики дитини ставали менш тривалими та інтенсивними, проте їх маніпулятивний характер все ще залишився. Паралельно велася робота з батьками, в процесі якої психолог запланувала окремий час на спільні ігри мами з донькою. Під час цих ігор дитина змогла отримати позитивний досвід спілкування з мамою та зрозуміла, що отримати мамину увагу можна не тільки через істерики. Окрім того, повільно і обережно батьки стали залучати Марію до піклування над молодшим братиком. Дівчинці сподобалось відчувати себе старшою сестрою, допомагати мамі, що поступово звело нанівець конкуренцію.
Також, в процесі роботи з батьками та дитиною було виявлено, що у дівчинки майже не налагоджений контакт з батьком. Марія трохи боялася та дистанціювалася від тата, бо він весь час був на роботі і майже не проводив з нею часу. У той час як тато не дуже розумів, як йому емоційно наблизитись до дитини. Саме тому, у завершальний період роботи з сім’єю було проведено 5 занять, на яких тато з донькою взаємодіяли під наглядом психолога. Марія і тато разом гралися, ліпили, розмовляли, малюватли спільні картини та портрети одне одного, що значно допомогло їм навчитися із задоволенням проводити час разом та емоційно наблизитися одне до одного.
Варто відмітити, що протягом курсу психотерапії з дитиною батьки планували розлучитися, проте вирішили конфлікт і залишилися разом.


Коментарі для цієї сторінки закриті