Діагноз: ВІЛ-інфекція. Як справитись зі стресом?

Зазвичай після слів: «у вас виявлені антитіла на ВІЛ», настає шок. І все, що лікар говорить після , людина вже не чує. Як сказала одна моя пацієнтка, мене ніби збила вантажівка … І кожному необхідна своя кількість часу, щоб отримана інформація була усвідомлена.

Хтось абсолютно спокійно сприймає діагноз. Хтось після секундного ступору почне запитувати: «А скільки мені залишилося?». А хтось, взагалі, може втратити можливість говорити; хтось розплачеться. Іноді першою реакцією може бути відмова вірити, що це правда. Виникає непереборне бажання перевірити ще раз. Іноді багато разів, дуже багато … На жаль, є і такий тип реакції, коли свідомість просто відмовляється вірити і людина почне робити вигляд, що ні чого не змінилося в її житті … Останній варіант часто призводить до того, що про ВІЛ позитивними статус можуть «нагадати» в реанімації.

Важливо, щоб в цей момент людину хтось підтримав. І не важливо, чи буде це близька людина або лікар, соціальний працівник або психолог. Іноді підтримка може полягати в тому, що потрібно розповісти правдиву, сучасну інформацію про ВІЛ. Адже мозок за частку секунди видасть всі «лякалки», які раніше припадали пилом на полицях пам’яті. А там і аналогії ВІЛ і чуми, череп з хрестом з кісток, закривавлені голки …

Головні тези, які повертають мозку здатність думати, а емоціям не бити фонтаном це.

З ВІЛ-інфекцією жити можна. Це не було міфом в 90-х, коли почалася перша епідемія. Більшість людей, інфікованих ВІЛ, часто не знали про свій діагноз і дізнавалися вже на стадії СНІДу. Зараз ситуація змінилася. Є специфічна антиретровірусна терапія. Вона пригнічує вірус і дає можливість імунітету зміцнитися, справлятися самостійно з супутніми захворюваннями. І вона надається безоплатно.
 Насправді, ВІЛ не передається повітряно-крапельним шляхом – тобто при кашлі та чханні. Також, не передається, через рукостискання та обійми з ВІЛ-позитивною людиною – неушкоджена шкіра служить надійним бар’єром для вірусу. Крім того, вірус швидко руйнується у зовнішньому середовищі. Тому ВІЛ не передається через рушник, одяг, постільну білизну, посуд.
 Можна народити здорову дитину. Правильне лікування вагітної жінки знижує ризик передачі ВІЛ дитині до 2-3%. Є пари, де один партнер ВІЛ-позитивний, а інший ВІЛ-негативний. І при дотриманні правил безпеки, інфікування не відбувається. Презервативи захищають! 85% – це значуща цифра. А інші випадки частіше неправильно використаний презерватив. Адже вони різної якості, можуть порватися, злетіти, розмір може бути не правильним. Так само важлива техніка використання.

А якщо ці та багато інших аргументів не дадуть можливість подивитися на діагноз з іншого боку?  В такому разі можна звернути увагу на групи взаємодопомоги, де можна почути реальні історії ВІЛ-позитивних людей, поспілкуватись, розказати “про своє”. Так само можна отримати індивідуальну консультацію «рівний-рівному», де ВІЛ-позитивний соціальний працівник поділитися своїми Лайфхаками і історіями перемог над стигмою. Допомога юриста, для впевненості у вірності своїх рішень і дій оточуючих, наприклад медичних працівників або роботодавця. А також адекватна психологічна допомога, отримавши яку можна навчитися справлятися зі стресом, опрацювати свої страхи і зовсім з іншого боку подивитися на оточуючі події.


Коментарі для цієї сторінки закриті