Аналіз реалізації Fast Track від фахівців БО “100 відсотків життя”

15 листопада 2017 року Національна служба охорони здоров’я Англії в прозвітувала про фактичне подолання ВІЛ в Лондоні: Лондон повністю досяг глобальних цілей програми UNAIDS з подолання ВІЛ «90-90-90»[1].

На початку 2017 року в Києві запрацювала аналогічна Міська цільова програма протидії ВІЛ-інфекції: для її реалізації з бюджету міста, Держбюджету та недержавних коштів передбачено 1 млрд 460 млн 264 тис 65 грн. (з них 264 289,62 тис грн на 2107 рік, зокрема з бюджету міста – 41 млн 753 тис 66 грн). Завданням цього величезного проекту є подолання епідемії ВІД/СНІД в місті[2]. Основним виконавцем реалізації програми є Департамент охорони здоров’я м. Києва та Київський міський центр профілактики та боротьби зі СНІДом (працює на базі КМКЛ №5).

Однак, майже за рік реалізації програми, лише п’ята частина від загального обсягу фінансування була якимось чином запущена в роботу. Згідно з офіційним звітом, наданим КМЦ СНІДу, станом на 3 листопада 2017 року проведені закупівлі по договорах на загальну суму 8 057 450, 02 грн (з них реально отримано товарів та виробів медичного призначення на суму 3 446 198,55 грн).[3]

За словами виконавчого директора БО «100 відсотків життя. Київський регіон»[4] Лади Булах, нераціональне використання коштів програми пов’язане, перш за все, із поганим менеджментом. «Вперше бюджетами різних рівнів передбачені такі великі суми на програму подолання ВІЛ в місті, в 2016 році підписано декларацію по Фаст Треку – наміри і можливості грандіозні – але місто по-старому просто закуповує ліки, але ні реформування, ні модернізацію системи охорони здоров’я не проводить»,- підкреслила пані Булах.

За її словами, за цей рік в місті потрібно було затвердити і впровадити широку інформаційну кампанію з профілактики інфікування на ВІЛ: «Міжнародний досвід свідчить  що кожна копійка, вкладена в профілактику, заощаджує десятки тисяч гривень. Київ дуже потребує спеціалізованої інформації про ВІЛ: друком матеріалів, інформуванням молоді та широких верств населення повинні займатися, перш за все, міська влада разом з  департаментами охорони здоров’я, освіти, соціальної політики, службами у справах сім’ї та молоді, поліцією та громадськими організаціями».

Крім того, необхідно суттєво розширювати штат спеціалістів, які безпосередньо працюють із ВІЛ-інфікованими людьми: «В центрі СНІДу на одного лікаря припадає близько 1 200 пацієнтів. Зрозуміло, що при такій кількості хворих, неможливо говорити про якість послуг, як того вимагають міжнародні стандарти.

Суттєво змінити ситуацію може допомогти система соціального супроводу хворих із ВІЛ: як тільки лікар діагностує новий випадок ВІЛ, до роботи необхідно відразу залучати фахівця із соціального супроводу, який, по-перше, прослідкує, щоб пацієнт встав на диспансерний облік , почав лікування та не переривав його, допомагав би у вирішенні цілого ряду юридичних, психологічних та соціальних питань (допомога в оформленні документів, психоемоційна підтримка, надання матеріальної або паліативної допомоги). Наразі центр СНІДу працює як будь-яка лікарня в країні: отримали гроші, закупили препарати, видали зарплатню і все. А чи зменшується показних захворюваності на ВІЛ/СНІД, чи покращується показники надання ВІЛ-послуг – на цьому увага не акцентується», – зауважила Лада Булах.

За словами Ольги Трикуль, менеджера БО “100 відсотків життя. Київський регіон”, за результатами звіту можна зробити висновок, що виконавці заходів, передбачених програмою, виконали їх на рівні минулого року: «Тобто, необхідна діагностика і лікування закуплені, також придбані дитячі молочні суміші, але не впроваджено жодних інноваційних підходів, які закладені в програмі, не децентралізовано ВІЛ-послуги. А це дає підставу вважати, що зберігається плато на шляху до елімінації епідемії до 2030 року». Пані Ольга наголосила, що це плато буде подолано лише за умови розподілу медичних ВІЛ-послуг на районний рівень: «Час вносити зміни в програму, час залучати первинну ланку, час  використовувати потенціал районних лікарів-інфекціоністів, час дійсно долати епідемію, а не ділити повноваження».

Довідка

8 грудня 2016 року Київська міська рада затвердила Міську цільову програму протидії епідемії ВІЛ-інфекції, розраховану на 2017-2021 роки.

Згідно з положеннями програми, ці кошти призначаються для посилення протидії  епідемії ВІЛ. Програмою також визначено, які саме ініціативи повинні  підвищити ефективність системи заходів для запобігання поширенню ВІЛ-інфекції.

 

Стаття створена в рамках проекту, який виконується Благодійною організацією “Світло надії” за підтримки Благодійної організації «Всеукраїнська мережа ЛЖВ»”.

 

 

 

[1] 90% людей, що живуть з ВІЛ-інфекцією, діагностовано, 97% людей з діагнозом отримують лікування та у 97% з тих, хто отримує лікування, пригнічене вірусне навантаження.

[2] До 2021 року у Києві необхідно виявити та поставити на диспансерний облік 11,5 тис людей, інфікованих ВІЛ,  залучити до АРТ(антиретровірусної терапії) 14,1 тис людей та підвищити до 81,4 % (від оціночної чисельності) рівень охоплення лікуванням, а також досягти 90 % ефективності АРТ у людей, які її отримують.

[3] – адаптовані молочні суміші на суму 1 015 837,20 грн

– тест-системи ІФА та швидкі тести на суму 1 505 767, 50 грн

– вироби мед призначення для проведення клініко-лабораторного обстеження.

[4] організація надає допомогу людям, які живуть з ВІЛ/СНІД та іншими інфекційними та неінфекційними захворюваннями


Коментарі для цієї сторінки закриті